• 
  • 26 November 2012
  Обществознание
  • Автор: Bibizyabushka

  

  скласти діалог дискусійного характеру на тему "ввічливість-ознака культурної, вихованої людини.

• 
  • 26 November 2012
  • Ответ оставил: ёжикженя

  Дерева цілий день вимітали небо своїми зеленими мітлами, і надвечір з-за хмар таки виглянуло сонце. Воно було велике і засоромлене. Гроза змила втому не лише з вродливої природи - я майже фізично відчував, як у грудях забрунькувала радість...
  Я сів на лавку в скверику й усміхався деревам, сонцю, пошматованим хмарам і перехожим. Потім поруч зі мною сіла дівчина. Вона, теж радіючи всім єством, жадібно впивала очима красу надвечір'я...
  - Чому ви посміхаєтесь?
  Вона здивовано глянула на мене і відповіла:
  - Хіба я знаю?
  Ми сиділи і посміхалися всім і всьому, а я - трішечки - посміхався лише для неї, і вона - трішечки - посміхалася лише для мене. І нам було прекрасно і весело, і між нами не було нічого, крім німої щирості.
  - Боже мій, до чого тепер безсоромна молодь! - зупинився біля нас перехожий, сповнений гніву. Це був такий дисонанс* у надвечірній радості, що різонув навіть мої немузикальні вуха. Але я посміхнувся йому й мовив:
  - Це ви, мабуть, не про нас кажете...
  - Ні, я кажу про вас! - перехожий аж тупнув ногою.
  - Даруйте, але ми нічого не робимо.
  - Хіба можна так зухвало показувати всьому світу своє щастя?
  - У нас немає ніякого щастя, - посміхнулася йому дівчина. - У нас є тільки радість.
  - І до того ж, у кожного своя, - докинув я.
  - Ви ображаєте людей, ви своєю поведінкою наводите тінь на теперішню молодь, - вичитував нас перехожий.
  - Хіба посмішка може когось образити або накинути тінь? - допитувався я, хоч і не сподівався ніякої відповіді.
  Я знав, що він повчатиме нас, доки не зіпсує настрою і мені, і дівчині, і вечорові. А потім піде, задоволений собою так, ніби й справді утнув щось дуже гарне.
  - Ну, чого ви сидите перед очима у всіх і шкірите зуби? - дощуль-пувався він. - Хіба для вас мало закутків?
  - Чого це посмішки треба ховати по закутках?
  - Бо треба поводитись пристойно.
  - Ви, певне, думаєте, що ми... закохані? - раптом запитала дівчина.
  - У всякому разі, якісь там фиглі-миглі між вами є, і не треба ними муляти очі порядним людям.
  - Та ми навіть не знайомі! - засміялася дівчина.
  Від несподіванки він ледве не став кам'яним монументом.
  - Як? Ви навіть не знайомі? І ви сидите поруч і посміхаєтесь одне одному перед очима цілого міста?
  Мені здавалося, що він репне від гніву. Він так заходився шпарувати нас банальностями, що навіть сонце спіткнулося і нахромилося на вістря тополі. Я хотів уже заткнути вуха і сторчма кинутися, куди влучу..

  0
• 
  • НЕ НАШЛИ ОТВЕТ?

  Если вас не устраивает ответ или его нет, то попробуйте воспользоваться поиском на сайте и найти похожие ответы по предмету школьной программы: обществознание.
  На сегодняшний день (31.10.2024) наш сайт содержит 88309 вопросов, по теме: обществознание. Возможно среди них вы найдете подходящий ответ на свой вопрос.

  Найти другие ответы
• Нажимая на кнопку "Ответить на вопрос", я даю согласие на обработку персональных данных

  Ответить на вопрос

Последние опубликованные вопросы